конспект лекций, вопросы к экзамену

Право на справедливий судовий розгляд у розумний строк у цивільному процесі

Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (далі – ЄКПЛ) в п. 1 ст. 6 містить положення про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру. Вказане положення отримало назву «право на суд» як невід’ємне право людини, що органічно пов’язане з міжнародно-правовим принципом верховенства права та є його частиною [1]. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці також оперує поняттям «право на суд». Аналіз п. 1 ст. 6 ЄКПЛ та рішень ЄСПЛ дозволяє у структурі права на суд виокремити інституціональні елементи, які є вимогами до суду як до певної інституції у демократичному суспільстві та до конкретного складу суду (доступ до суду, незалежність, , створення суду на підставі закону), та процесуальні елементи, які є вимогами до процедури відправлення правосуддя в цивільних справах та тотожні поняттю «право на справедливий судовий розгляд» (гласність, рівноправність сторін, змагальність, здійсненність рішень суду, розумний строк судового розгляду). Розумний строк судового розгляду є невід’ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи; важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів . Однак сьогодні на перший план поряд з питаннями, пов’язаними із забезпеченням судами розумних строків судового розгляду, виходить проблема використання ефективних способів правового захисту порушеного права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку в національних правопорядках.

Великим здобутком ЄСПЛ, що важливо для національної судової практики, є те, що ним розроблена система критеріїв «ефективності» засобу правового захисту права на справедливий судовий розгляд у розумний строк, а саме:

  1. одним з кращих превентивних засобів є закріплення абсолютних та безумовних строків розгляду справи;
  2. правовий засіб захисту повинен бути ефективним, достатнім та доступним, а тривалість процедури – достатньо короткою;
  3. засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення суду, що розглядає справу, або якщо він надає учаснику процесу адекватну компенсацію за затримку, яка вже відбулася;
  4. найбільш ефективним рішенням слід визнати наявність правового засобу захисту, направленого на перевірку процесу для попередження затримок, що має беззаперечні переваги порівняно із засобами правового захисту лише компенсаторного характеру, оскільки попереджає послідовні порушення стосовно таких же видів розгляду, а не просто виправляє порушення a posteriory;
  5. сполучення двох видів засобів захисту, одного – спрямованого на прискорення процесу, а іншого – для визначення компенсації, є найкращим рішенням, при цьому переваги повинні надаватися прискорювальним, а не Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (5) / 2014 До 210-річчя Університету 5 компенсаторним засобам;
  6. засіб правового захисту повинен застосовуватися як для проваджень у справах, розгляд яких не завершений, так і для проваджень у справах, які закінчилися; провадження у таких справах повинно проводитися за спеціальними правилами, які відрізняються від звичайних;
  7. засіб правового захисту повинен забезпечувати відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
  8. рівень компенсації повинен бути адекватним та відповідати рівню компенсації, що присуджується ЄСПЛ [4; 7–10]. Практика введення спеціальних засобів правового захисту права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку в національних правопорядках є різною як за засобами, так і за ефективністю. Враховуючи необхідність введення на законодавчому рівні подібних механізмів захисту в Україні, інтерес становить практика зарубіжних держав, в першу чергу Італії, Польщі, Словенії, Хорватії, Російської Федерації та Молдови.
11.08.2015; 08:00
просмотров: 742